Свитолина и Калинина завершили сезон в топ-30 мирового рейтинга WTA
«Це трохи схоже на війну: я йду на корт і б’юся, як це роблять солдати в Україні». Світоліна дала інтерв’ю Daily Mail
Розповіла про поїздку додому, матчі проти росіянок і напругу в Турі
Еліна Світоліна / Фото - CNN
Адаптація інтерв’ю Daily Mail.
Цими вихідними Еліна Світоліна здійснила важку подорож до Києва, потягом із Польщі, і відразу ввімкнула додаток, який попереджає українців про ракетні атаки та удари безпілотників.
Її візит включає в себе поїздку в Одесу, щоб побачитися зі своєю 85-річною бабусею та іншими членами сім’ї, а також взяти участь у фіналі турніру, що підтримує її дитячий фонд.
Ще кілька місяців тому у розпал літа вона подолала емоційний шлях до пів фіналу Wimbledon, розуміючи, наскільки це важливо для її країни.
Ця поїздка стала для неї першою додому з лютого. І з того часу вона провела один з найвидатніших сезонів серед усіх спортсменів цього року. Незалежно від виду спорту.
Після того, як трохи більше року тому народила свою першу дитину, Світоліна залишилася поза рейтингом. А потім піднялася до 25-ї позиції у світі, окрім того діставшись ще й до чвертьфіналу Roland Garros.
Однак, вона з сумом зазначила, що в Україні за цей час змінилося небагато. В Україні, де продовжується війна.
«Я багато запланувала на цей візит. З нетерпінням чекаю на зустріч з бабусею та іншими членами сім’ї».
Це інтерв’ю Світоліна дала впродовж Masters в Парижі минулого тижня, де вона підтримувала свого чоловіка Гаеля Монфіса.
«У моєї бабусі, здається, все гаразд, але Одеса зараз є досить небезпечним місцем. Вони атакують порт, там практично щоночі лунає тривога, відбувають обстріли. Я припускаю, що люди звикають жити в таких умовах, тож і вона вже звикла.Я хочу поїхати. Знаю, що є ризик, але у нас є хороші системи захисту. Я буду виконувати всі необхідні процедури, наприклад встановлю додаток, якщо доведеться, спускатимуся у бомбосховище.
Я відчуваю, що мені потрібно поїхати додому, я сумую за сім’єю та культурою».
Сезон Світоліної розпочався в квітні і закінчився травмою після US Open. За цей час вона провела 33 матчі.
З них дев’ять були проти гравців з росії чи білорусі. Сім залишилися за нею. І після жодного з них вона не потиснула руку суперниці. Це практика, звична для усіх українських гравців, коли вони зустрічаються з опонентами з цих країн.
Найбільш насиченим з цих протистоянь був четвертий раунд Wimbledon проти Вікторії Азаренко, котрий вважається претендентом на матч року. Світоліна перемогла з рахунком 2:6, 6:4, 7:6. All England Club точно запам'ятав ту пульсуючу атмосферу.
«Wimbledon, з точки зору підтримки, був неймовірним. І це дійсно підштовхнуло мене грати в свій найкращий теніс. Багато українців вважають Великобританію другою домівкою, це особливий зв’язок.Той матч справді став одним із найяскравіших моментів у моїй кар’єрі. Я був дуже щасливою після нього».
Однією з особливостей сезону була напруга між українками та гравцями з тих двох країн, що в союзі намагаються знищити їхню батьківщину. І навряд хтось відчував цю напругу більше, ніж Світоліна.
«Легше не стає, все ще багато чого відбувається на корті та поза ним. Необхідно багато енергії, щоб перебувати поруч з ними, грати проти них. Я відчуваю, що вони представляють свою країну, а я представляю свою.Це трохи схоже на війну. Звичайно, це не безпосередньо війна, але все ж у цій війні є різні типи протистоянь. Тому кожного разу, коли я виходжу на корт проти них, для мене це велика мотивація, я знаю, скільки людей в Україні дивляться ці ігри і відчуваю відповідальність перед ними.
Це забирає в мене багато енергії. Але ви повинні думати, що тиск – це привілей. Я йду туди і воюю, як це роблять солдати в Україні.
Це був виснажливий рік. Нам все ще складно морально, але я щодня знаходила мотивацію продовжувати працювати, тому що знаю, що можу використовувати спорт в якості платформу для більш важливих речей: для підвищення розуміння ситуації в Україні, для збирати грошей для дітей».
Також Світоліна зізнається, вона стурбована тим, що жахливі події в Газі відвернули увагу від її власної країни.
«Пройшло майже два роки, і я бачу, що переживання у всьому світі зараз знизилися. Це викликає занепокоєння.Звичайно, я знаю, що у світі відбувається багато поганих речей. Та я продовжуватиму робити усе можливе в цій жахливій ситуації».
Українка планує відновити повноцінні тренування після повернення з батьківщини. Щоб якнайкращим чином підготуватися до наступного сезону.
Адаптація Сергій Лук'яненко
Комментарии 0