Без Мудрика, Судакова та зіркових воротарів: як Україна обігравала Боснію у вирішальний момент?

Вже сьогодні, 21 березня збірна України проведе вирішальний поєдинок за право продовжити боротьбу у плей-оф відбору на Євро-2024 проти Боснії і Герцеговини. У своїй історії ми провели з боснійцями лише два матчі, проте грати проти них у ситуації, коли права на помилку вже немає. зовсім не новий досвід для більшості футболістів нашої команди. За кілька годин до стартового свистка згадаємо, як синьо-жовті вже зустрічалися із цим суперником у дуже відповідальний момент, що з цього вийшло, і як змінилася наша збірна за останні два роки. 

Це був не плей-оф, але контекст той самий

У кваліфікації на ЧС-2022 збірні України та Боснії потрапили до однієї групи, де окрім них були ще команди Франції, Фінляндії та Казахстану. Волею календаря очні зустрічі відбулися вже під кінець відбірного циклу, а для нашої збірної взагалі стали двома останніми та йшли поспіль, адже тур, у якому суперник між матчами з нами грав проти Фінляндії, підопічні Олександра Петракова пропускали.  

Спочатку команди зустрілися на Арені-Львів, і в останньому по-справжньому домашньому матчі збірної України нічого цікавого чи доленосного у контексті турнірної боротьби не сталося. Синьо-жовті швидко вийшли вперед завдяки голу Ярмоленка на 15-й хвилині, пропустили кілька можливостей подвоїти перевагу, а наприкінці зустрічі вирішили зіграти на утримання результату, але не втримали: забитий м'яч Ахмедходжича за 13 хвилин до кінця основного часу привів до підсумкової нічиєї 1:1, яка означала, що в останній грі нам обов'язково потрібно вигравати.

Набагато цікавішим у контексті сьогоднішньої зустрічі був другий, вирішальний матч на тому самому стадіоні Біліно Поле в Зениці. Програвши за тиждень до цього Фінляндії (1:3), збірна Боснії позбавила себе шансів на вихід у плей-оф. Україна такі шанси залишалися, але для цього в останньому турі мала бути виконана дві умови: перша – перемога нашої команди над боснійцями, друга – Фінляндія в паралельному матчі не повинна була обіграти Францію.

Таким чином у вирішальному поєдинку, що відбувся 16 листопада 2021 року, Україні, як і сьогодні, потрібна була лише перемога, проте якщо зараз нас, не кривитимемо душею, цілком влаштує прохід навіть у додатковий час чи пенальті, то тоді треба було вкластися в 90 хвилин. 

Поєдинок, в якому ми, за ідеєю, мали тиснути і диктувати свої умови, складався дуже непросто для підопічних Петракова: за перший тайм із небезпечних моментів збірної України можна згадати хіба що вихід віч-на-віч Романа Яремчука під дуже гострим кутом. А в останні секунди перед перервою показувати свою майстерність довелося вже Георгію Бущану, і якби не його фантастичний сейв при ударі головою після подачі кутового, і реакція Забарного, який не дозволив добити м'яч уже у порожні ворота, то з мріями про стикові матчі, напевно, можна було б попрощатися. 

У другому таймі Україна не те, щоб загнала Боснію до її штрафного майданчика, але свої моменти все ж таки знайшла. Спочатку після прострілу Віктора Циганкова та рикошету відзначився Олександр Зінченко, а наприкінці основного часу суперника на контратаці добив Артем Довбик. У підсумку – найважливіша перемога 2:0, невмотивована Франція у паралельному поєдинку також не підвела, з аналогічним рахунком обігравши Фінляндію – та місію виконано. Із самим плей-оф, щоправда, знову не склалося, але це вже зовсім інша історія. 

Хто грав тоді, хто буде зараз і що змінилося у команді? 

Майже два з половиною роки, які пройшли з моменту останньої зустрічі України та Боснії – проміжок досить чималий, однак і не такий великий, щоб у складах національних команд встигли відбутися якісь кардинальні зміни. Що змінилося і в одних, і в інших –, так це головні тренери. Після провалу у плей-оф тієї кваліфікації та невдалого виступу в Лізі націй Олександра Петракова на посаді наставника синьо-жовтих змінив спочатку Руслан Ротань, а згодом і Сергій Ребров. 

Боснія теж встигла поміняти двох тренерів: перед стартом відбору на Євро-2024 тодішнього коуча Івайло Петєва змінив Фарук Хаджибегіч, а нинішній наставник Саво Мілошевич прийшов уже під час провальної кваліфікації, і встиг провести з командою лише чотири матчі: проти Ліхтенштейну (2:0), Португалії (0:5), Люксембургу (1:4) та Словаччини (1:2).

За гравцями зміни не такі різкі, і з 16 футболістів збірної України, які виходили на поле в крайньому матчі з Боснією, у заявці на сьогоднішній день є 11, а Степаненко, Ярмоленко та Циганков, очевидно, відсутні там виключно через травму. Однак зміни в команді все ж таки відбулися, так що ось вам кілька фактів для розуміння, що збірна не стоїть на місці:

• На матч з Боснією 2021-го не були заявлені ні Лунін, ні Трубін;
• Михайло Мудрик тоді ще не дебютував за збірну України, а Артем Довбик був лише джокером, який виходив на заміну, не підозрюючи, що незабаром боротиметься з Беллінгемом за звання найкращого бомбардира Ла Ліги;
• Георгій Судаков, ймовірно, також не здогадувався, що вже у відборі наступного великого турніру стане ключовим гравцем команди і дивився матч по телевізору;
• На той матч були заявлені такі забуті, у контексті збірної, футболісти як Тарас Качараба, Віктор Коваленко та Денис Гармаш, щоправда, на поле ніхто з них не вийшов, а ось Едуард Соболь навіть грав у стартовому складі;

Приємно відзначати, що наша команда відкриває для себе нових гравців, які стають важливою частиною. Сьогодні частково оновлений колектив на Сергія Реброва чекає ще одна важлива битва з цим суперником, і підстав очікувати, що цього разу буде легше ніж попереднього, зовсім немає. Знаємо одне: збірній України точно під силу впоратися з цим суперником, і якщо сьогодні хлопці у жовтій формі зроблять усе правильно, то обов'язково стануть на крок ближчими до Євро-2024.

 

Михайло Цирук спеціально для ХSPORT.ua

 

У матеріалі використано фото Getty images, УАФ